Доріжки в саду повинні бути не тільки функціональними, але й декоративними і відповідати природі саду. Плануйте їх з розумом, щоб ви могли з комфортом ними користуватися.
Схема розташування доріжок забезпечує легкий доступ до всіх куточків саду. Доріжки в саду також можуть бути його прикрасою. Вони не повинні підходити занадто близько до великих дерев, оскільки коріння з часом змусять поверхню випирати. Також не варто садити поруч з ними швидкорослі рослини. Виняток становить оригінальна ідея зеленої доріжки, оптично вписаної у фон саду - ми садимо її рослинами, придатними для витоптування. Доріжка також повинна мати відповідну ширину - приблизно 60 см (це гарантує вільний рух для однієї людини).
Хід доріжок та матеріал для їх виконання необхідно підбирати відповідно до характеру саду. Прямі шляхи найкраще виглядають у впорядкованих реалізаціях з геометричним розташуванням елементів. У природних садах варто використовувати м’які арки різної ширини. Плануючи доріжки, пам’ятайте, що грунтові дороги та дороги з щебеню та гравію легко заростають бур’янами, тому вони потребують регулярного догляду та чищення.
Найпростіший спосіб прокласти доріжку - покласти звичайну тротуарну плитку, піщаникову плитку або товсті фрагменти стовбура дерева - з періодичністю, адаптованою до довжини сходинки, тобто приблизно 60 см. Якщо обмежити шлях з боків спеціальною пластиковою стрічкою, а простір між плитками покрити піском, крупним гравієм або дрібною галькою, ми досягнемо цікавого ефекту. Перед укладанням дощок з будь -якого матеріалу виріжте на газоні шматки дерну, що відповідають елементам за формою та розміром. Це гарантує, що доріжка буде врівень з поверхнею трави, що дозволяє вільно косити.
Що на шляху?
Вибір матеріалів для садових доріжок великий. Слід керуватися насамперед стилем саду. Не тільки колір окремої сировини, але і їх текстура. Оптимальний вибір - цегла та дерево. Дерев’яні, кам’яні або бетонні доріжки найкраще підходять для дерев’яної садової альтанки. Деревина виглядає природно в кожному саду. При належному догляді він може служити до декількох років. Однак необхідно стежити за тим, щоб він був ретельно висушений і просочений. Деревина викликає занепокоєння лише в затінених місцях, тому що в тіні вона легко заростає мохом, а потім після дощу може бути слизькою. Ця ж проблема стосується всіх кам'яних доріжок, будь то граніт, базальт, кварцит або піщаник. Плануючи кам’яні доріжки, варто вибирати плитку зі спеціально матованою, нековзною поверхнею. Клінкер також є декоративним, міцним і недорогим матеріалом для будівництва садових доріжок. Однак варто просочити його препаратом, що перешкоджає всмоктуванню води.
Субстрат має значенняНезалежно від типу матеріалу, обраного для садових доріжок, потрібно стежити за тим, щоб поверхня була належним чином підготовлена для їх укладання. Вони не можуть бути побудовані безпосередньо на землі. Спочатку субстрат необхідно належним чином затвердіти і забезпечити його проникність, щоб доріжки не утворювали калюж після дощу. Тому садові доріжки слід укладати на п’ятисантиметровий шар рівномірнозернистого піску, а у випадку непроникного грунту (наприклад, ущільненої глини) на десяти- або двадцятиметровий шар гравію або щебеню. Лише після ретельного вирівнювання та ущільнення основи можна укладати поверхню доріжки. Варто також стежити, щоб доріжки не були ідеально горизонтальними. Невеликий нахил, приблизно 3% в одну сторону, дозволить стікати дощовій воді.